Гурток з екологічного виховання ” Краплинка “

25.Бер.2018
Гурток з екологічного виховання ” Краплинка “

«Щоб дати дитині іскорку знань, педагогові потрібно ввібрати ціле море світла»
В.О.Сухомлинський

Кучер Світлана Станіславівна   керівник гуртка , освіта – повна вища ( Житомирський державний університет ім. І.Франка;  вчитель біології, хімії, екології та основ валеології ),  спеціаліст вищої категорії, педагогічне звання «вихователь-методист», стаж роботи – 18 років.

Сходинки педагогічної майстерності:

  • Автор програми «Краплинка» – ознайомлення дітей із світом природи через проектну технологію на основі тематичних циклів, по формуванню основ екологічної та валеологічної культури, наукового світобачення , доцільної поведінки та особистого зростання сучасного дошкільника на основі пошуково-дослідницької діяльності.
  • Автор методичного посібника « Музейна педагогіка : « Організація роботи міні – музеїв, як інноваційної педагогічної технології, в сучасному дошкільному закладі »
  • Автор статті «Організація роботи міні – музею у ДНЗ » , яка опублікована в журналі «Дошкільний навчальний заклад № 12, 2015»
  • Автор статті «Організація роботи міні – музеїв як інноваційної педагогічної технології в сучасному дошкільному закладі», яка опублікована в збірнику « Сучасні тенденції і пріоритети компетентнісного підходу в підготовці майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти »
  • Учасник Восьмої Міжнародної виставки « Сучасні заклади освіти – 2017 »
  • Дипломант IX Міжнародного фестивалю падагогічних інновацій. Міністерство освіти і науки України. Державна наукова установа. « Інститут модернізації змісту освіти»

Головною метою еколого-оздоровчого виховання дітей дошкільного віку в Житомирському центрі розвитку дитини №69 є створення предметно-ігрового середовища з метою формування в дошкільників компетентності у сфері життєдіяльності «Природа», основ екологічної та валеологічної культури, наукового світобачення , особистого зростання за допомогою музейної педагогіки. Освітній простір дошкільника в екологічній студії формується на основі розуміння того, що природа і людина взаємопов’язані, тому турбота про природу і є піклуванням про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі — завдає шкоди і людині. Життєдіяльність дітей в екологічній студії організована так, щоб шляхом самостійних від¬критів, вирішенням проблемних завдань вони одночасно оволодівали не лише новими знаннями, а й уміннями, навичками їх застосування.

Особливу роль в еколого-оздоровчому освітньому просторі дошкільнят займають природоохоронні акції і тематичні проекти, в яких беруть участь як дорослі, так і діти. Тематика їх різноманітна, але завжди збігається з яскравими подіями природніх сезонів і тематичними циклами перспективного планування організації життєдіяльності дітей дошкільного віку всіх вікових категорій. Наприклад: природоохоронні акції:

  • «Паросток майбутнього»;
  • «Посади дерево і збережи його»;
  • «Зустріч перелітних птахів»;
  • «Птахи не голодуватимуть взимку!».

Тематичні проекти:

  • «Збережи ялинку»;
  •  «Буду я природі другом»;
  • «Природа Житомирщини»;
  • «Бережи здоров’я змалку»;
  • «Рослини Червоної Книги»;
  • «Тварини Червоної Книги»;
  • «Мій рідний край, моя земля» і інші.

На основі проектної діяльності освітній простір дошкільників ЦРД збагачується завдяки музейній педагогіці. В екологічній студії на високому професійному рівні працюють такі міні-музеї:

  • Музей мушлі.
  • Музей насіння.
  • Музей хліба.
  • Музей лікарських рослин.

Педагогічний досвід вихователя екологічної студії Кучер С.С на основі реалізації завдань музейної педагогіки, як інноваційної технології у сфері особистісного виховання дітей дошкільного віку, збагатив розвивальне середовище вікових груп ЦРД. Завдяки збагаченню освітньо – виховного простору новими формами і методами роботи з дітьми, педагогами і батьками вихованців закладу, у дітей дошкільного віку ЦРД збагачуються уявлення про музей , розширюється і удосконалюється пізнавальна активність, формуються проектно-дослідницькі вміння та навички, розвивається творче та логічне мислення, уява та фантазія.

                       Консультація для батьків

 

            «Екологічне виховання дітей у сім’ї»

Екологія – це наука, і виникла вона від слова ойкас – будинок, житло, місце мешкання. Це все живе, що нас оточує, ми дихаємо, чим ми живемо. Їх дошкільної педагогіки з’являлося нове напрям виховання – екологічне виховання.

З перших років життя у дітей формулюється початок екологічної культури. Діти бачать будинку, як мама доглядає за квітами, кішкою або собакою. Вони самі тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами.

Підростаючи, діти дізнаються, що кожна істота має свій «будинок», в якому є все для його життя. Екологічне виховання – це і є пізнання живого, що оточує дитину, в своєму середовищі, і наше головне завдання, навчити їх охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснити дитині, що ламати гілку дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на красу, які вони гарні в інеї. Взимку вони сплять і у них тільки ми захисники.

Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що ми допомагаємо їм вижити узимку. Буваючи з дітьми взимку в лісі, зверніть увагу на тишу в лісі, її красу і як добре дихається в лісі.

Навесні природа змінюється, і ми радіємо кожній травинці і новим листочкам. Починається робота на дачі і діти допомагають вам нехай зовсім мало, але вони тягнуться до цього, бачачи, як цим займаєтеся ви. У дачних масивів є ліс, ви буваєте там з дітьми. Ми всі тягнемося до природі, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям, послухати дзюрчання струмочка. Ми дорослі збираємо квіти, лікарські трави, нарвете лише стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням.

Збираючи у лісі гриби і ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам, вони ними живляться і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся їм, але не чіпайте його, прийде лось і він йому знадобиться для лікування. Щоб гриби не зникали у нашого лісу, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножем, тут виросте новий гриб.

Діти часто поводяться жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми дорослі. Не змогли навчити бачити красиве і піклується про те, щоб все, що оточує нас, тільки радувало.

Нагодуй птахів, повісьте годівницю за вікном або на балконі. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати дитину, заведіть йому папужок або черепаху або хом’ячка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати і дитина буде щасливий. У багатьох дітей є мрія мати друга поруч, це кошеня чи цуценя. І якщо ви завели собі тварину вдома, не викидайте їх на вулицю, коли вони підростуть, вони адже тварини і довіряють людям. Побажання вам виховувати у дітей почуття жалю, вчить бачити красу навколишнього світу і це не пройде даром. Якщо дитина буде дбайливо ставиться до всього і берегти цей «будинок» -ваше виховання не пройде даром. Вони бу

дуть уважні не тільки до навколишнього світу, але і до вас дорослим.                        

Пам’ятка для батьків:

“Любіть і бережіть природу!”

Аби Ваша дитина зростала справжнім захисником природи, Ви маєте бути для неї гідним прикладом. Для цього завжди пам’ятайте й дотримуйтеся низки важливих, наведених нижче, правил.

  • Природа – найцінніший скарб, бережіть його.
  • Природа – наше життя і здоров’я, турбуйтеся про неї.
  • Ніколи не руйнуйте того, що створила природа.
  • Учіться самі й учіть свою дитину бути природі другом.
  • Не забувайте віддячувати природі добром, навчіться чути і розуміти голос природи.
  • Пояснюйте дитині значення природи в житті людини.
  • Не будьте байдужими, коли природа потребує вашої допомоги.
  • Завжди будьте прикладом для своєї дитини.

                            Правила поведінки в лісі

  • Кожному відвідувачу лісу необхідно знати правила поведінки в лісі:
  • Не розводьте вогнище в  лісі. Відпочивайте лише у спеціально відведених лісових зонах відпочинку.
  • Не підпалюйте суху траву на полях та галявинах у лісі.
  • Не кидайте непогашені сірники або недопалки.
  • Не користуйтеся в лісі різними піротехнічними виробами:петардами, бенгальськими вогнями, феєрверками, «китайськими» ліхтариками та інше.
  • Не заїжджайте безпосередньо в ліс механічними транспортними засобами, іскри від них можуть викликати пожежу.
  • Не залишайте на сонці пляшки, залишки скла та сміття, що легко загоряються і можуть спричинити пожежу.
  • Не стріляйте з вогнепальної зброї у пожежонебезпечний період.
  • Не влаштовуйте поблизу лісу різноманітні вогняні шоу.
  • Не смітіть у лісі! Після відпочинку використані пластикові пакети та пляшки, консервні банки, папір, а також скляний посуд заберіть із собою і викиньте на смітник. Хай на місці вашого відпочинку буде чисто-завтра сюди прийдуть інші.
  • Не розбивайте скляні пляшки! Ви самі, інші люди, лісові тварини можуть поранитись.
  • Не ламайте гілки дерев та кущів. Це заважає рослині жити.
  • Не вирізайте на деревах надписи, типу «Тут був я». Це може призвести до всихання дерева, заселення його паразитами.
  • Не збирайте березовий сік. Це шкодить дереву.
  • Не зривайте лісових квітів, особливо рідкісних первоцвітів – це порушення закону. Хай гарні рослини залишаються в природі!
  • Не виривайте рослини з корінням.
  • Їстівні гриби зрізуйте обережно, щоб не пошкодити грибницю, не руйнуйте мохового килима.
  • Не знищуйте неїстівних грибів! Для лісових мешканців – це ліки і джерела харчування.
  • Не рубайте ялинку в лісі! Її можна придбати у лісівників, які виростили спеціальні плантації до новорічних свят, без шкоди для лісу.
  • Не руйнуйте мурашників – вони лісові «санітари».
  • Не чіпайте плазунів, які здаються вам небезпечними, бридкими або непотрібними. Вони – невід’ємна , важлива частина лісового середовища. Не чіпайте змій. Вони можуть становити загрозу для вашого життя. Краще обійдіть їх стороною.
  • Не ловіть диких тварин і не забирайте їх додому. В неволі тварини жити не зможуть і обов’язково загинуть.
  • Не руйнуйте пташиних гнізд.
  • Не беріть у руки пташині яйця, пташенят, звірят: людський запах відлякує дорослих диких тварин, позбавляє малят батьківської опіки, вони стають легкою здобиччю для хижаків.
  • Навесні неможна полювати на перелітних птахів – це заборонено законом.

Бережіть ліс!

Зима — по-справжньому чарівна й казкова пора року, яка дарує багато чудес, відкриттів , але цее і сувора пора року, коли вся жива природа змушена виживати. Ми люди можемо допомогти зимуючим птахам вижити в ціх суворих умовах зими. 

  Пернаті зимувальники

На бузку біля самісінького входу в продовольчий магазин сидять снігурі — тихо живляться й непомітно займаються своєю справою. Повз них, зовсім близько, проходять сотні людей і нічогісінько не помічають. Лише сміття на снігу видає птахів. Спостережливий перехожий подумає: «Чому тут накидано стільки насіння?», а придивившись, побачить, що насіння немає, одне лушпиння. Погляне вгору і неодмінно побачить їх, супутників зими, снігурів. І ось уже зупинилися люди і розглядають ці живі зимові квіти на голих гілках.

Зграйки снігурів зазвичай невеликі, всього 3-5 птахів, і обов’язково хоча б один серед них — самець. Розрізнити птахів не складно. Як сказав російський поет Миколам Асєєв, «у самца на груди — отраженье зари, скромно-серые перья у самочки».

Поряд із моїм будинком на одній кормовій території снігурів ростуть бузок, клен, а трохи поодаль — дві куртини ясена. Тиждень птахи живилися на бузку і з’їли все до насінини. Потім перемістилися на клен, а згодом уже й на ясен. Очевидно, такий порядок відповідає їх перевагам.

Снігурі — хоч і не найчисельніші, але найвідоміші птахи-зимувальники. Багатьох пернатих, які поїдають лісові ягоди, вважають корисними за те, що вони переносять або поширюють насіння. Снігур розчавлює ягоду горобини своїм сильним дзьобом, м’якоть викидає, а з насіння з завидною швидкістю дістає ядерця — оболонки ягідного насіння не перетравлюються. Якщо під горобиною на снігу накидані роздроблені ягоди без насінин, це надійна ознака, що живилися снігурі. Головне в снігура те, що він красивий: усі його знають, усі його люблять. Жодними іншими видатними якостями снігурі не наділені. Пісня червоногрудих самців доволі непоказна, нагадує тихий скрип не змащеної підводи. Але в будь-якому містечку красень-снігур, звісно, бажаний зимовий гість.

Живляться снігурі не тільки горобиною, але й насінням берези, лободи, щавлю кінського. Пташенят вигодовують насінням рослин. Снігурі надовго затримуються там, де багато корму. Не лякаючись людей і викликаючи палкий захват у перехожих своєю довірливістю і красою, птахи живуть біля годівниці всю зиму, чи буде вона біля школи, в дворі будинку, чи навіть у велелюдному сквері в центрі міста.
                                                                                                                                                                                                           Зимовий красень – снігур

 

 

У врожайні на горобину роки горобці, наслідуючи снігурів, розчавлюють ягоди дзьобом і виїдають ядерця горобинового насіння. Якось довелося спостерігати й інший приклад обміну досвідом між птахами.

На куртині клена біля будинку на початку зими снігурів не було, а в березні раптом з’явилися, і одразу десятки півтори. Тільки щось вони видалися мені малуватими… Підхожу ближче — горобці хатні! Тільки один птах серед них виявився самкою снігура. Кругом увесь сніг був усипаний летючками кленового насіння, які снігурисі «допомагали» їсти горобці. Кілька днів самочка невідлучно була в цій куртині, то одна живилася, то в гурті горобців. Потім з’явилися ще чотири снігурі. Час голодний, весняний, поки всього не з’їдять, звідси не відлетять. Корму їм вистачило ще на три дні. Запасли жирку — пального для польоту — і в дорогу, додому, на північ. Перестали, звісно, сюди навідуватися й горобці.

Цей випадок доволі цікавий. Очевидно, якийсь розумний горобець спостерігав, як їдять насіння клену снігурі, потім спробував сам — і в нього вийшло, а від нього навчилися її інші. Так стало снігурине мистецтво надбанням широких горобиних мас.

У снігові морозні зими горобиною живляться навіть голуби. Бачив із вікна, як голуб тонкою гіл кою підбирався до ягід: іде-гойдається, от-от, упаде. А добереться до кетяга горобини — скільки зусиль потрібно невмілому птаху, щоб зірвати ягоду! Ворони й галки теж потроху обирають ягідки на верхівках горобин. Узимку ворони змінюють поведінку. Сміття в контейнерах укриває сніг, і вони багато пересуваються в пошуках їжі, одразу ж обстежують свіжі покидьки — чи немає чого їстівного? Якось спостерігали таку картину: на доріжці живилися п’ять голубів. Прилетіла ворона, сіла на дерево — голубів як вітром здуло! Схоже, що ворони полювали на голубів не від випадку до випадку, а постійно, і голуби це засвоїли. Інакше звідкіля в них такий страх перед вороною?

Звичними в населеному пункті можуть бути омелюхи. Коли омелюхи на верхівці високого дерева, зрідка перегукуються свистом, здається, що вони мають скромне буре забарвлення. Красу омелюхів, а в деяких місцевостях у народі їх називають «красави», можна розгледіти тільки зблизька: на кінці хвоста — жовта смуга, на крилі — жовті плямки. А найдивовижніше, цілковито унікальна для птахів прикраса— червоні рогові пластинки на кінцях покривних і махових пер.

                                                                                                                                                                         Омелюх

Найкращий час знайомства зі щигликом — осінь і зима. У цю пору птахи кочують зграями околицями міст і сіл, особливо полюбляють пустища, де позалишалися сухі бур’яни.

На пустищах, ще не освоєних будівництвом, кочують заростями реп’яхів зграйки щигликів. Судячи з назви, вони повинні хизуватися своїм ошатним вбранням. Одначе строкате, яскраве оперення щигликів — приклад чудового маскувального, «почленованого» забарвлення. У цьому нескладно впевнитися: помітивши зграйку щигликів, що спустилася на зарості реп’яхів, підійдіть до них, спробуйте роздивитися. Живляться щиглики мовчки, майже не перелітаючи з гілки на гілку, і, якщо не знати, що вони тут, помітити зграю зовсім не просто.

Але першими мешканці населених пунктів помічають на горобинах дроздів. Гарні великі птахи з пістрявими грудьми перш за все з’являються там, де багато горобини: в ботсадах, у парках тощо. Потім зграї кочують бульварами, дворам, розшукуючи навіть одиночні, червоні від ягід, дерева. На тлі снігу горобину видно здалеку, і виявити її птахам нескладно. Рослини ваблять птахів поживною м’якоттю ягоди. Насіння ж покрите оболонкою, що оберігає його від перетравлювання, і птахи переносять і розсіюють насіння на великі відстані.

                                                                                                                                                             Дрізд-чикотень                                                                    

Уже примелькалися за осінь і зиму дерева, перевантажені кетягами ягід, і раптом — чисто, ніби їх і не було! Так акуратно працюють тільки чикотні. Вони «обробляють» дерево за деревом і поки не обберуть ягоди на одному, не беруться за наступне, сусіднє. Дуже корисна звичка для економного використання зимового корму. Правда, в морозні дні багато ягід дрозди гублять — занадто ламкі в цей час плодоніжки. Але в лісопарках це на користь різноманітним дрібним звірям: мишам, полівкам, навіть зайцям, адже самі вони не можуть залізти на дерево за ягодами.

На горобину дрозди злітають із найближчого дерева, на якому сидять зграєю. Дзьобнуть по дві-три ягоди — і знову на дерево. Сидять там довго, роззираються на всі боки. Таке враження, що взимку вони більш лякливі, ніж влітку. Однак обережність тут ні до чого — винні зимові морози. Дрозди, як і омелюхи, ковтають ягоди цілими, і що сильніше вони проморожені, то більше потрібно тепла, аби їх відігріти. Якби птах одразу набив воло і шлунок промерзлими ягодами, він, імовірно, загинув би від переохолодження. Ось і доводиться дроздам і омелюхам відігрівати свій корм маленькими порціями. Тому живляться вони потроху цілий день. При плюсовій температурі дрозди живляться інакше: подовгу сидять на горобинах, поки не наїдяться ягодами досхочу.

Чикотні завжди найчисельніші серед дроздів узимку. Вони й найкрасивіші: у птахів сіра голова, коричнева спина, світло-сіре надхвістя і чорний хвіст. У всіх інших видів верх однокольоровий. Інколи трапляється і дрізд чорний.

Чиж — птаха лісова, але в теплі зими його можна зустріти в населених пунктах   

 

 

 

Відвідують населені пункти й пролітні гості. їх присутність залежить від урожаю плодів горобини, насіння берези, ясену, бузку. Вони прикрашають міста, несуть людям неабияке задоволення своєю ошатною зовнішністю. На березах живляться чечітки й чижі, які нерідко утворюють змішані зграї. Самці чижів зелені, а чечіток — червоногруді: що старше птах, то яскравіше стрій. На березових бульварах чижі і чечітки восени трапляються не завжди, але обов’язково — наприкінці зими, коли повертаються до себе на північ. У цю пору на снігу під березами, де живилися зграї, утворюється килим із дрібних летючок — насіння берези.

У лютому зграї чижів і чечіток, іноді разом зі зграями синиць, з’являються на міських ялинах і модринах. Птахи «підвішуються» до шишок знизу і висмикують за «крильце» насіння, оскільки шишки до цього часу вже наполовину бувають розкриті. Видно, маслянисте насіння хвойних дерев їм дуже до смаку.

Зимують у містах і птахи, про яких необхідно піклуватися. Серед них головне місці посідають синиці. З першим снігом, із першими морозами прилітають синиці великі. З’явившись у місті, вони передовсім навідуються у місця, де в минулому році були годівниці. Якщо бажаєте завести зграйку синиць біля свого вікна, не ловіть гав: прибулі синиці можуть рилаштуватися до чиєїсь чужої годівниці.

Завсідники годівниць — синиця велика           

 

 

 

Ось найпростіша годівниця для синиць. Літрову скляну банку в горизонтальному положенні прив’язують до перил балкону. Якщо банку закрити кришкою з прорізаним у ній льотком діаметром 3,2-3,5 см, це збільшить корисний об’єм годівниці й ускладнить доступ горобців до корму.

Із зернових кормів для синиць найкраще підійде насіння соняшника, коноплі, смачний корм — насіння дині, гарбуза, дещо гірше — кавуна.

На годівницях для синиць живляться і блакитні синиці, іноді синиці чорні, повзики, випадково зеленяки і навіть дятли звичайні. На годівницях, зроблених без зайвих хитростей, можна зустріти горобців — хатнього і польового.

Чим підгодовувати птахів взимку?

Навіть у зимовий час кожен вид птахів живиться певним видом їжі. Від того, що ви насиплете у годівницю, буде залежати видовий склад птахів-відвідувачів. Нижче описані основні види поживи, які можна використовувати у зимовій підгодівлі.

Просо, овес, пшениця

Улюбленою поживою деяких птахів є насіння різних рослин, особливо злаків. Насипавши в годівницю просо або овес, ви привернете до неї горобців, щигликів, зеленяків та інших зерноїдних птахів. Не варто забувати, що голуби також із задоволенням видзьобують будь-яке зерно.

Насіння соняшнику

Найбільш універсальна пожива для птахів-зимувальників. Його можуть поїдати як різноманітні зерноїдні птахи, так і синиці, повзики, дятли, тощо. Велика кількість рослинних жирів всередині насіння соняшнику робить їх важливим джерелом енергії в умовах зимових холодів.

Сало, м’ясо

Ці продукти так само можна використовувати для зимової підгодівлі птахів. Їх дуже люблять синиці, повзики і деякі інші види птахів. Але варто пам’ятати, що птахам можна пропонувати тільки несолоне сало або м’ясо. Як правило, шматочки сала нанизуються на мотузку, що вішається на гілках дерев або кущів. Поживу з сала або м’яса потрібно розміщувати таким чином, щоб вона не дісталася воронам, сорокам, галкам, а також кішкам і собакам.

Сушена горобина та глід

Ягоди горобини і глоду залучають найгарніших пернатих зимувальників – снігурів і омелюхів. Плоди потрібно заготовляти і висушувати заздалегідь, з осені.

Насіння клена та ясена

Різні види кленів та ясенів – одні із найпоширеніших дерев зелених насаджень. Насіння цих дерев носять назву крилаток. Велика їх частина облітає з дерев восени і стає недоступною для птахів. Крилатки збирають восени і вивішують на годівниці. Їх люблять поїдати снігурі, омелюхи та деякі інші відвідувачі пташиних їдалень.

Шишки, жолуді, горіхи

Шишки слугують основою зимового раціону дятлів і шишкарів. Сойки з осені роблять запаси жолудів, ховаючи їх у затишних місцях. Взимку прихована пожива служить гарною підмогою. Заготовивши з осені шишки, горіхи і жолуді, ви можете привабити до своєї годівниці не тільки дятлів і сойок, але і білок.

Як зробити годівницю для птахів своїми руками

godivnichki_dlya_ptashok_svoimi_rukami.jpg (200.09 Kb)
Пропонуємо вам робити годівнички для птахів разом зі своїми дітьми, адже, погодьтеся, це відмінний спосіб навчитися дітям робити добро для інших і виявляти турботу про ближнього.

Основні правила щодо виготовлення годівниці своїми руками

Оскільки матеріал для споруди годівниці може бути абсолютно різним, то слід враховувати деякі важливі правила. Вони будуть загальними для кожного виду, тому їх краще запам’ятати:

Обов’язкова наявність даху. Вона дозволить захищати покладену в ній їжу від великої кількості опадів, оскільки, розбухаючи, більша її частина вже стає непридатною до вживання.

Отвір має бути достатньо широким. Розмір повинен бути достатнім для того, щоб усередину проникало мінімум дві пташки. Краще всього, якщо отворів буде декілька.

Матеріал, з якого буде виготовлятися годівниця, повинен бути обов’язково стійким до впливу вологи. В іншому випадку вже через деякий час він повністю стане непридатним. Вибір правильної основи дозволить конструкцїї прослужити не один період.

Всередині або зовні обов’язково повинні знаходитися жердочки, щоб птахам було зручно розміщуватися.

Підвішувати готові споруди потрібно в тих місцях, куди не добираються хижаки.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ 

«Город на підвіконні»

Дана форма роботи дає можливість розширити уявлення дітей про рослини як живі організми, про умови, необхідні для їх росту і розвитку, розвивати естетичні почуття, уміння радіти красі вирощуваних рослин та результату своєї праці.

  1. Учасники проекту: вихователі,  діти старшого дошкільного віку , батьки.

Характеристика проекту:
за кінцевим результатом: теоретично – практичний;
– за кількістю учасників: колективний (груповий);
– за тривалістю: довгостроковий;
– за ступенем самостійності: пошуковий.
Опис проекту

  1. Світ природи цікавий і неповторний. Саме в дошкільному віці закладаються основи знань про цей цікавий світ, формуються уявлення про природу, її зна-чення в житті кожної людини.
    З чого ж починати? А починати потрібно, на мій погляд, з формування екологічної культури дітей дошкільного віку, бо це – складова загальної культури особистості. Екологічно компетентна особистість не тільки розуміє, а й відчуває серцем, що рослини і тварини – то живі істоти, які потребують, так само, як і люди, певних умов життя.
    Город на підвіконні в дошкільному закладі  сприяє розвитку допитливості і спостережливості в дітей, він допомагає краще пізнати життя рослин. Дана форма роботи дає можливість розширити уявлення дітей про рослини як живі організми, про умови, необхідні для їх росту і розвитку, розвивати естетичні почуття, уміння радіти красі вирощуваних рослин та результату своєї праці.
    Мета проекту: створення умов для розвитку пізнавальних навичок дітей, джерелом яких є рослинний світ.
    Завдання проекту:
    – Дати уявлення про насіння та сходи; вчити послідовності під час висівання рослин та догляду за ними.
    – З’ясувати: що потрібно рослинам для їх росту та цвітіння.
    – Розширити уявлення дітей про город, його значення в житті людини, умови розташування городу і рослин на ньому; познайомити з видами робіт на городі навесні і потрібним для цього інвентарем.
    – Вчити порівнювати рослини, знаходити схожість і відмінності у зовнішніх ознаках.
    – Закріпити знання дітей про рослини, які висівають навесні; познайомити з назвами 2-3 рослин.
    – Розвивати інтерес до розвитку і росту рослин.
    – Виховувати інтерес до праці дорослих; розширювати коло спостережень дітей за працею дорослих; звертати увагу на те, що і як робить дорослий, навіщо він виконує ті чи інші дії; сприяти бажанню допомагати дорослим; виховувати бережливе ставлення до рослин, бажання та вміння турбуватись про них.
    Мотивація: горобчик знайшов насіннячко і не знає, з якої це рослини. Горобчик просить у дітей допомоги, аби з’ясувати, що за рослина проросте з насіння.
    – Що ховається в цьому зерняткові?
    – Як нам дізнатися про те, що сховалося в зернині?
    – Що може вирости із цієї зернини?
    – Чого потребують рослини на городі?
    – Де виростити рослину взимку?
    – Чим найкраще засадити наш город?
    – Для чого вирощують рослини на городі?

Робота над проектом з батьками:
– залучення батьків до організації та реалізації проекту;
– складання спільних рекомендацій щодо створення міні-городу в домашніх умовах;
– допомога у оформленні фотовиставки «Насіння ми саджали, за городом доглядали».

Очікувані результати:
1. Діти отримають знання про те, що рослини – живі, їх поливають, саджають, вирощують.
2. Діти отримають уявлення про працю дорослих, навчаться правильно називати трудові дії.
3. Проведена робота дозволяє виховувати працелюбність, бережливе ставлення до рослин.
4. Всі учасники проекту (діти, вихователі, батьки) отримають позитивні емоції від отриманих результатів.

ОСЬ ЩО У НАС ВИЙШЛО……

НА ДОПОМОГУ ВИХОВАТЕЛЯМ І БАТЬКАМ

” ЯК ВЛАШТУВАТИ ГОРОД НА БАЛКОНІ ЧИ ПІДВІКОННІ “

   Облаштувати город на балконі — чудова ідея, а для деяких теплолюбних рослин це навіть корисно. Все тому, що балкон — це своєрідний парник, де немає різких змін добової температури, тому рослини почуваються тут комфортно і, що не менш важливо, вони захищені від різних хвороб та шкідників. Крім того, у ящиках, де посаджені рослинки, не росте стільки бур’яну, як на городі. Це означає, що вони сповна отримують поживні речовини і вологу.

    Міні-город на балконі — це ще й красиво: ось доспіли яскраві червоні помідорчики, а там росте пишний зелений салат, а ще далі — красується апетитна полуниця.

   Що потрібно для облаштування городу на балконі?

Щоб зробити город на балконі, не потрібно великих затрат. Доведеться заплатити хіба що за розсаду та насіння.

Варто подумати, у чому буде вирощуватися зелень або ж плодові культури. Можна зробити щось самостійно чи використати старі ящики, тарілки, відерця, що знайдуться вдома.

Купуючи насіння, потрібно обирати сорти, адаптовані для вирощування в кімнатних умовах — з них і урожай кращий, і догляду вони потребують менше.

      Яку зелень вирощувати на домашньому городі?

Найменш вибагливою з того, що можна виростити на балконі, є зелень, тому, якщо Ти вирішив облаштувати домашній город, почни з неї. Це може бути кріп, петрушка, базилік, щавель, м’ята, шпинат. До речі, зелень надзвичайно корисна, адже містить багато вітамінів.

Залиш також на балконі місце, де б Ти міг поставити міні-диванчик або кріселко, — уяви, як чудово іноді відпочити з цікавою книгою в руках серед такого саду.

Розглянемо особливості вирощування деяких видів зелені.

Кріп

Перед тим, як посіяти кріп, насіння замочують у воді, щоб воно добре зійшло. Воду при цьому потрібно час від часу змінювати.

Кріп любить світло і свіже повітря. Якщо спекотно, його потрібно добре поливати: інакше тоненькі листочки загрубіють.

Петрушка

Насіння петрушки також рекомендують попередньо замочити. Коли вона зійде, зелень потрібно дещо прорідити. Ця рослинка любить затінок і вологу.

Меліса

Насіння меліси висіюють на вологому ґрунті. Її можна вирощувати і на балконі, і на підвіконні. Головне — слідкувати, аби мелісі вистачало світла.

М’ята

М’ята — дуже «норовлива пані»:  і насіння не завжди сходить, і до кліматичних умов вона вибаглива. М’ята потребує регулярного поливу і погано переносить перепади температур.

Базилік

Базилік добре росте на ґрунті, підживленому органічними добривами. Цярослинка любить тепло і світло. Поливати базилік потрібно в міру, не перезволожуючи ґрунту. Крім того, землю треба періодично розпушувати.

   Плодові та ягідні культури на міні-городі

На відміну від зелені, плодові та ягідні культури вирощувати набагато складніше, без досвіду старших тут не обійтися. Тому попроси маму чи тата, бабусю чи дідуся, аби вони допомогли у цій непростій справі.

    Перець — найвитриваліша з плодових культур. А от огірки можуть «захворіти». Чимало клопоту завдадуть і помідори. На домашньому городі вирощують також баклажани, часник, цибулю. А тепер зупинимось трохи детальніше на деяких культурах.

Помідори

Для городу на балконі краще обирати невибагливі низькорослі сорти помідорів (наприклад, помідори Черрі). У них не така розгалужена коренева система, тому такі помідори можна вирощувати у невеликих ящиках чи горщиках і з меншою кількістю ґрунту, ніж високорослі.

Баклажани

Так само, як і помідори, баклажани повинні бути низькорослі, з невеликими плодами. Горщики з баклажанами краще ставити на південній стороні, бо вони люблять світло і тепло. Поливати їх потрібно регулярно, кориснотакож робити обприскування.

Огірки

Огірки також полюбляють тепло, тому найкраще вони будуть рости на балконі зі сторони сходу або південного сходу. Поливати огірки потрібно часто і рясно, також варто слідкувати за вологістю повітря.

Редька

Редьку починають сіяти у квітні. Ця рослина холодостійка, але якщо ночі ще холодні, її потрібно накривати поліетиленовою плівкою. Редька не любить надмірного зволоження, тому поливати її потрібно в міру. 

Перець

Для вирощування на балконі підійдуть сорти перцю з «компактним» кущем та маленькими плодами.Різні види перцю не можна садити поряд: пилок із гіркого може потрапити на солодкий, і він буде гірчити.

Балкон, де вирощується перець потрібно провітрювати, а у спекотні сонячні оберігати рослину від потрапляння прямих сонячних променів.

    Корисні поради для догляду за міні-городом

  1. Зелень та плодові культури потрібно висаджувати на спеціальному ґрунті, який можна придбати в магазині, оскільки у звичайній землі можуть бути личинки шкідників.
  2. Рослини люблять світло — тоді вони ростуть краще. Але у спекотну погоду їм потрібен невеликий затінок, а в холодну — додаткове освітлення (це може бути лампа денного освітлення або світлодіодний світильник).
  3. Регулярно поливай рослинки відстояною проточною водою. Це краще робити зранку, щоб за день земля висохла, — так у ній не будуть утворюватися пліснява та грибок.
  4. У горщиках обов’язково повинні бути дренажні отвори для виходу зайвої вологи.
  5. Слідкуй за зміною температури: взимку краще прийняти рослини з балкона, а влітку — затінити.
  6. Якщо стеблинка рослини гнеться, потрібно зробити для неї опору.
Галерея зображень
error: Content is protected !!